a

Donec quam felis, ultricies nec, pellentesque eu, pretium quis, sem nulla consequat. Aenean massa.

Храм путінізму

Диктаторські імперіалістичні світогляди виражаються не тільки в промовах та доктринах, але і в архітектурі. Кожна імперія, яка себе поважає, зводить певний архітектурний символ влади, наповнюючи його власним символізмом. Царський абсолютизм Росії звів Кремль і Петербург, радянський мав утопічний проєкт Палацу рад, путінізм у 2020 році спромігся на своє творіння під назвою Головний храм збройних сил РФ.

План більшовиків був доволі простий. Вони зруйнували один із символів царизму і православ’я, Храм Христа Спасителя, а на його місці планували звести величезний палац зі статуєю Леніна (за проєктом 1937 року висота споруди мала сягати 416 м і бути найвищою у світі). Будівництво перервала Друга світова, а потім від утопічної ідеї відмовилися і на місці фундаменту відкрили найбільший у світі відкритий зимовий басейн «Москва». У 1999 році там відбудували Храм Христа Спасителя.

Путінізм, з одного боку, ностальгує за радянським геополітичним розмахом, що був найбільшим за історію російського імперіалізму, з іншого боку, Радянський Союз був атеїстичним, а путінізм намагається бути православним. Саме це призвело до творення особливого синтезу, що попахує синкретизмом. У всій красі це проявилося у проєкті Головного храму збройних сил РФ.

Почати можна з назви. Собор Св. Петра (Ватикан), Собор Св. Павла (Лондон), Собор Паризької Богоматері (Париж), Собор Св. Віта (Прага) і Головний храм збройних сил РФ. Назва пов’язана з християнством тільки побіжно словом «храм», яке використовують і інші релігії. З назви незрозуміло, на честь якого християнського свята або святого його зведено. Якщо покопатися, то можна знайти інформацію, що це церква Воскресіння Господнього, але це додаткова і неважлива інформація, не варта винесення в назву.

Центральна ідея храму – возвеличення перемоги Росії у, як це вони самі називають, Великій вітчизняній війні, так само як Храм Хреста Спасителя возвеличував перемогу в наполеонівській війні 1812 р. Саме тому будівництво гнали до 75 річниці – 9 травня 2020 року.

Символізм Другої світової у храмі закріплений максимально. У чавунну долівку і сходи переплавили фрагменти німецьких мін та гусениць із танків. Висота дзвіниці – 75 метрів (75 років «побєди»), діаметр головного купола 19 метрів і 45 сантиметрів (1945). В іконостасі 48 ікон (на честь 48 місяців війни), він інкрустований 431 дорогоцінним і напівдорогоцінним каменем, бо саме стільки стрілецьких дивізій брало участь у війні. На склепінні притвору намальований голуб, символ Святого Духа, з якого розходяться 75 променів (75 років «побєди»), прикрашені 1418 зірочками (кількість днів війни), і навіть площа вітражів 1418 метрів.

Джерело фото – Вікіпедія

 

Локалізація Храму теж не випадкова. Вибрали саме те місце під Москвою, куди дійшли нацисти, і від якого потім почали відступати назад.

Вхід у храм це брама із зображенням перемоги над нацизмом (ручка брами – це меч, що розрізає навпіл нацистського орла).

Вітражі храму, які тут прикрашають не лише стіни, але і склепіння, – це зображення 40 найвищих російських військових орденів.

Зовні та всередині храм удекорований мозаїками і барельєфами найважливіших битв в історії Росії, головний купол у формі шолома Александра Невського.

Дуже символічна також центральна ікона храму, спеціально виготовлена для нього. Якщо вірити росіянам, вони десь знайшли дерев’яну лафету з-під гармати, що брала участь у Полтавській битві, розпиляли її на дошки і скріпили ззаду прикладами від гвинтівок Мосіна з Другої світової. І на цих вбивчих дошках написана ікона Спаса Нерукотворного.

Найбільший конфуз у поєднанні непоєднуваного мало не стався перед завершенням будівництва храму. Якось важко собі уявити тему «Великої вітчизняної» без товариша Сталіна. І його лик планували зобразити на мозаїці, так само як і лики Путіна, Шойгу, Герасимова і Гобліна-Аксьонова на мозаїці про доблесне «приєднання» Криму, але від цих чолобитних задумів відмовилися.

Анексія Криму, звісно, залишилася, але напис «Крым наш» замінили на більш нейтральне «Мы вместе», замість Путіна – ікона, а замість його свити – священники.

Загальний дух храму дуже мілітаристський, зовні храм зелено-камуфляжний, єдине, що видає його – це золото куполів. На мозаїках релігійні сюжети тісно переплетені з мілітарною історією.

У комплексі церкви є і своя музейна колекція. Там зберігаються нібито фуражка і костюм Гітлера, які замміністра оборони РФ у свій час назвав «реліквіями», чим викликав немалий скандал.

У підсумку цей Храм гарно ілюструє, що таке путінізм:

  1.     Присвоєння києво-руської спадщини (нижній храм присвячений Св. Володимиру і хрещенню Русі).
  2.     Центральний державотворчий і сакральний міф Росії – перемога у Другій світовій.
  3.     Православ’я використовується, як засіб і підмурівок російського мілітаризму.
  4.     Експансіоністський мілітаризм – це основний і самодостатній культ зі своїми «реліквіями».
  5.     Окультизм і нумерологія посідають важливе місце.

Якщо взяти до уваги все це, то значно чесніше було б, якби цю споруду назвали Головним капищем збройних сил РФ.


*на обкладинці використана ілюстрація Асі Красільнікової

Журналіст

Залиште коментар

9 + ten =