a

Donec quam felis, ultricies nec, pellentesque eu, pretium quis, sem nulla consequat. Aenean massa.

Закон про українську мову і угорська меншина

Нещодавнє ухвалення закону «Про забезпечення функціонування української мови як державної» здійняло хвилю занепокоєння. Схвилювалися не тільки російськомовні українці, але і представники національних меншин та деякі сусідні країни, зокрема, Угорщина.

Міністерство закордонних справ Угорщини заявило, що закон про українську мову суперечить міжнародним зобов’язанням України, та висловило сподівання, що новообраний Президент Зеленський вирішить цю проблему.  

Але чи дійсно є причини для хвилювання? Чи справді закон порушує мовні права неукраїнськомовних громадян? Відповідь на ці питання може дати тільки уважне прочитання цього чималого документа. 

Для початку важливо зазначити, що над законом працювали кілька років багато фахівців. Цей закон не написано на коліні, він пройшов чимало експертних оцінок, у нього внесено дуже багато правок. 

Творці закону ставили собі за мету захистити на державному рівні державну мову. Це може звучати смішно, якщо не знати стан української мови в Україні. 

За соціологічними дослідженнями Центру Разумкова, 68 % громадян України називають рідною українську, але тільки 53 % спілкуються нею у публічному просторі. Цей закон ухвалено для того, аби зменшити розрив між цими показниками.  

Утвердження державної мови, звісно, можна робити у стилі більшовиків: карати за непослух, чавити і ламати суспільні звички, відправляти на Сибір. Але хіба в незалежній Україні хоч раз вдавалися до таких методів? 

Давайте почитаємо документ.

Закон жодним чином не регулює приватне спілкування та релігійні обряди. Удома і в костелі/кірсі/молитовному домі можна, як і раніше, спілкуватися угорською або будь-якою іншою мовою.

А що тоді з публічною сферою? Невже, виходячи з дому чи церкви, доведеться спілкуватися тільки українською? Зовсім ні.

Уже у Статті 2 закону «Сфера дії закону» є пункт 3, який мав би заспокоїти представників національних меншин: 

«Порядок застосування кримськотатарської мови та інших мов корінних народів, національних меншин України у відповідних сферах суспільного життя визначається законом щодо порядку реалізації прав корінних народів, національних меншин України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом».

У сфері обслуговування закон вимагає, щоб українська мова посідала перше місце, АЛЕ, якщо, наприклад, продавцеві та покупцеві зручніше спілкуватися угорською, то закон їм гарантує таке право. 

Такий самий принцип застосовано для усіх органів влади, сфери охорони здоров’я, органів правопорядку, підприємств тощо. Усі повинні знати українську, АЛЕ якщо пацієнту/підозрюваному/клієнту і чиновнику/лікарю/слідчому/працівникові зручніше спілкуватися угорською, то у них є таке право.  Неприпустимою є тільки ситуація, якщо пацієнт/підозрюваний/клієнт хочуть говорити українською, а у відповідь їм кажуть, що знають тільки угорську або російську. Але чи можна собі уявити подібну ситуацію в Угорщині, коли чиновник/лікар/слідчий/працівник не володіють угорською? 

Ідемо далі. Сфера освіти.  Стаття 21: 

Пункт 1:

«Особам, які належать до національних меншин України, гарантується право на навчання в комунальних закладах освіти для здобуття дошкільної та початкової освіти, поряд із державною мовою, мовою відповідної національної меншини України. Це право реалізується шляхом створення відповідно до законодавства окремих класів (груп) із навчанням мовою відповідної національної меншини України поряд із державною мовою і не поширюється на класи (групи) з навчанням державною мовою».

Пункт 5: 

«У закладах освіти відповідно до освітньої програми одна або декілька дисциплін можуть викладатися двома чи більше мовами – державною мовою, англійською мовою, іншими офіційними мовами Європейського Союзу».

Пункт 6: 

«За бажанням здобувачів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти заклади освіти створюють можливості для вивчення ними мови корінного народу, національної меншини України як окремої дисципліни».

У законі враховано вимоги Венеціанської комісії, тому тут нема порушень міжнародних зобов’язань.

У сфері культури (стаття 23) застосування інших мов, окрім української, під час заходів дозволяється, «якщо це виправдано художнім, творчим задумом організатора заходу, а також у випадках, визначених законом щодо порядку реалізації прав корінних народів, національних меншин України».

Видавати пресу недержавними мовами також дозволено, тільки за однієї умови (Стаття 25): «Друковані засоби масової інформації можуть видаватися іншими, ніж державна, мовами за умови, що одночасно з відповідним тиражем видання іноземною мовою видається тираж цього видання державною мовою».

У статті 26 прописано умови книговидання. 

Пункт 1:

«Видавець, внесений до Державного реєстру видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції, зобов’язаний видавати державною мовою не менше 50 відсотків усіх виданих ним упродовж відповідного календарного року назв книжкових видань».

Але, 

«ця вимога не поширюється на видавничу продукцію, видану кримськотатарською мовою, іншими мовами корінних народів чи національних меншин України за рахунок коштів державного та/або місцевих бюджетів відповідно до закону щодо порядку реалізації прав корінних народів, національних меншин України».

Угорська мова у законі має подвійний захист. У низці положень вона захищається як мова національної меншини, у інших положеннях вона отримує преференції як офіційна мова Євросоюзу. 

То що, у такому разі, може хвилювати угорську меншину? Імовірно, йдеться про те, що певний її відсоток має клопоти з опануванням української, оскільки живе у закритих угорськомовних спільнотах. Закон ніяким чином не забороняє вільно користуватися угорською, але він вимагає знати українську. 

І навіть такий стан справ передбачений законом. У Статті 6 прописано механізми опанування української для всіх громадян. 

Пункт 2: 

«Держава забезпечує кожному громадянинові України можливості для опанування державної мови через систему закладів дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти, освіти дорослих, а також через підтримку неформальної та інформальної освіти, спрямованої на вивчення державної мови».

Пункт 3: 

«Держава організовує безкоштовні курси української мови для дорослих та забезпечує можливість вільно опанувати державну мову громадянам України, які не мали такої змоги».

Таким чином, Закон «Про забезпечення функціонування української мови як державної» важко назвати дискримінаційним щодо мов національних меншин. Навпаки, він гарантує захист національних меншин та сприяє інтеграції. 

Шрифт на обкадинці – «Рутенія». Автор – каліграф та книжковий графік Василь Чебаник

📌 Читай нас також у Telegram. Підписуйся на канал.

Журналіст

Залиште коментар