a

Donec quam felis, ultricies nec, pellentesque eu, pretium quis, sem nulla consequat. Aenean massa.

Шість вимірів національної культури

Десь у середині ХХ ст. нідерландець Ґерт Гофстеде навідався в Англію. Його шокували культурні відмінності між його батьківщиною та Альбіоном, і він почав досліджувати цю тему. Гофстеде пощастило працювати у світовому гіганті – компанії IBM. Ця корпорація працює більше ніж у 170 країнах (у 2018 році на неї працювало 352 000 людей, з яких 70% поза США).

             В IBM Гофстеде заснував Департамент дослідження персоналу. Він зробив масштабне опитування серед працівників понад 70 країн у період з 1967 до 1973 року і зібрав величезний корпус даних щодо їхніх поведінкових моделей (100 000 респондентів). Опитування стосувалося того, як на цінності у питаннях роботи впливає культура. Уже у 1980-му році вчений запропонував модель культурних відмінностей та їхніх наслідків (з чотирма вимірами). У 1991 році вийшла книга  «Cultures and Organizations: Software of the Mind». У 2001 році вчений видав повністю перероблене друге видання, врахувавши зауваження критиків і додавши ще два виміри. 

             То що це за виміри? Культурні виміри – це поведінкові преференції, що відрізняють країни одна від одної. Кожен вимір – це шкала зі ста балів. Показники – відносні, оскільки всі люди унікальні, однак певні порівняння вказують на тенденції.  

            Вимір перший – індекс владної дистанції (ІВД). Це ступінь прийняття та очікування соціальної нерівності менш владними та впливовими прошарками суспільства. Високий ІВД свідчить про прийняття ієрархічності з чітко визначеними місцями у соціальній системі. Низький ІВД – це показник прагнення рівності розподілу влади та вимога обґрунтувати нерівності влади.

            Вимір другий – індивідуалізм і колективізм. Індивідуалістичні культури віддають перевагу слабким соціальним структурам, де індивіди мають самі подбати про себе і своїх близьких. Колективізм – це чітка структура суспільства, де індивіди очікують, що про них подбають родичі та оточення взамін за повну лояльність. Словом, «я» чи «ми».

            Вимір третій – маскулінність і фемінність. Маскулінність – це домінування успіху, героїзму, наполегливості та матеріальної нагороди за успіх. Таке суспільство більш конкурентноспроможне. Фемінність – це співпраця, скромність, піклування про слабких та якість життя. Фемінне суспільство орієнтується на консенсус.

            Вимір четвертий – індекс уникнення непевності (ІУН) описує, наскільки членів суспільства непокоїть непевність, двозначність, невизначеність майбутнього. Чи суспільство намагається контролювати майбутнє, чи просто приймає його. Високий ІУН – це суворі моделі поведінки, нетерпимість до новаторства. Слабкий ІУН – менш суворе ставлення, перевага практики над принципами.

            Вимір п’ятий – довготермінова і короткотермінова орієнтація. Кожне суспільство повинно утримувати зв’язки з власним минулим під час вирішення питань теперішнього та майбутнього. Суспільства по-різному до цього ставляться. Низький показник на цьому вимірі свідчить про підтримку усталених традицій і норм, підозра до соціальних змін. Високий показник – свідчить про прагматизм, неможливість пояснення усього, що відбувається.

            Шостий вимір – задоволення і утримання. Задоволення свідчить про вільний доступ до задоволення базових людських інстинктів, пов’язаних з житейськими насолодами та розвагами. Утримання – це пригнічення цих потреб і регуляція суворими соціальними нормами.

           На сторінці www.hofstede-insights.com можна порівняти показники у шести вимірах різних країн. Я вирішив порівняти Україну з Польщею, Росією (сусідами-слов’янами) та Британією (холодними прагматиками).

Як бачимо, у першому вимірі показники України та Росії майже ідентичні – висока і усталена соціальна нерівність. У Польщі ситуація дещо краща, а у Британії у три рази краща.

             В індивідуалізмі та маскулінності українське суспільство пасе задніх, а великі показники Польщі пояснюють, чому там усе гаразд з економічним зростанням, оскільки, за визначенням Гофстеде, висока маскулінність – це домінування успіху, наполегливості та конкурентноспроможності.

             У четвертому вимірі бачимо слов’янську солідарність – страх перед непевним майбутнім. Історія стільки разів проходилася катком нашими теренами, що нічого дивного нема. Ізольована морем Британія тут чітко виділяється.

             У п’ятому вимірі Україна показала найбільш прагматичний результат. На думку Гофстеде, українці вірять, що усе залежить від ситуації, контексту та часу, і українці характеризуються здатністю адаптувати традиції до змінених умов.

             І, нарешті, у шостому вимірі ми найбільш стримане суспільство з чотирьох. «Це на потім», «не час для забав» – це про нас. Інша річ британці, хоча їм вдається поєднувати задоволення і працьовитість.

             Дослідження Гофстеде, звісно, не варто сприймати за чисту монету, але у його висновках є раціональне зерно.


Журналіст

Залиште коментар