a

Donec quam felis, ultricies nec, pellentesque eu, pretium quis, sem nulla consequat. Aenean massa.

Давній Єгипет, Давня Греція і поцілунок з коровою

Популізм витікає ще із сивої давнини, додаючись приємним бонусом до тендітних зародків демократії. Там, де від народу починало хоч щось залежати, розпинаючись, неминуче з`являлися перед натовпом (і не рідко потім перед ним же розіп`яті) оратори, які обіцяли у випадку своєї перемоги на виборах покращення якості мамонтятини, підвищення виробництва палок-копалок і долар по вісім.

У Давньому Єгипті демагогів і популістів зафіксовано не було з двох причин. По-перше, цих слів тоді ще не вигадали, не до того було. По-друге, з демократією в Єгипті тих часів було тугенько. Народ практично нічого не вирішував, а жерцям і фараонам усі ці ваші плюралізми були до лампочки, точніше, до сонечка (з лампочками тоді теж не склалось).

У Давній же Греції все було дещо інакше. У тих же Афінах цілком процвітала демократія (це слово вигадали греки) і там демагоги (це слово вигадали греки) почувалися, як удома, виступаючи перед народом і заручаючись його підтримкою на голосуваннях. Греки, до речі, придумали і багато інших цікавих слів, наприклад, слово «ідіот», що означає людину, яка свідомо не бере участь в політичному житті полісу. Слово «політика» греки придумали також, єгиптяни цей термін не осилили.  

Одним із найвідоміших демагогів Афін був такий собі Клеон, відомий своєю своєрідною поведінкою (корову не цілував, але в іншому надто нагадував сучасних українських популістів). За дивну поведінку його очікувано любив простий народ, і не любили аристократи (і олігархи. Так, це слово теж вигадали греки).

Спираючись на народну підтримку і ораторське мистецтво, Клеон домігся перетворення себе любого на воєнного командира у війні Афін проти Спарти і навіть здобув важливі перемоги над спартанцями. Однак потім на хвилі народної підтримки він відмовився від перемир`я зі Спартою, будучи впевненим, що перемога близька. Його партія прибічників продовження війни вимагала добити спартанців, і народ їх підтримував. Чимось ситуація була невловимо схожою на сьогоднішню: Клеон привертав увагу і любов народу яскравими вчинками, гучними заявами і цирковими кривляннями. І на його тлі решта політиків, статечних і притомних, здавалися нудними і від того народу непереконливими. Закінчилося це все для демагога Клеона і для Афін у цілому сумно: Клеон був убитий у бою, пардон, пельтастом (це слово означало легкого піхотинця з дротиком, а не те, що ви подумали), а Афіни розгромлені і принижені. На одного демагога поменшало.

/далі буде/

Блогер/історик

Залиште коментар