Парадокс Фенно

У 1978 р. американський політолог Річард Фенно в книзі «Home Style: House Members in Their Districts» описав певний парадокс: американці, здебільшого, недолюблюють Конгрес США, але підтримують окремих конгресменів із власних округів. Парадокс Фенно часто фіксують в інших галузях життя, наприклад, американці назагал погано оцінюють державну шкільну освіту, але можуть вихваляти ті школи, в які ходять їхні діти.

В українській політиці парадокс Фенно має дещо гіпертрофовані наслідки. Симпатія до конкретних політиків нерідко важливіша за ідеологію їхніх політичних сил. Не важливо,  яку концепцію економіки проповідує партія, поборником яких соціальних відносин вона виступає, головне – конкретна особистість лідера/лідерки. Як наслідок, навіть у назвах партій фігурують прізвища лідерів, або ж вони прямо з ними асоціюються. Роль інших членів партії перебуває в тіні. На лідерському прізвищі виїжджають на виборах, ним прикриваються. 25 жовтня цей парадокс може спрацювати навіть на місцевому рівні.


Журналіст

Залиште коментар

two × 2 =