Культура страху і культура бідності

Культура страху – це концепція, за якою лідери можуть сіяти страх серед широких верств населення для досягнення політичних або виробничих цілей. Автор концепції – Френк Фуреді. Культура бідності – це також соціологічне поняття, за яким бідність зумовлена не тільки браком засобів до існування, але також певною системою цінностей, що відтворює бідність у наступних поколіннях. Культуру бідності описав Оскар Льюїс наприкінці 1960-х. 

Поведінку рядових російських солдатів, що походять з далеких провінцій, їхню покірну участь у смертоносних бойових діях, на чужій для них землі можна спробувати пояснити цими двома соціологічними концепціями. По-перше, тотальний страх, прищеплений у тоталітарному суспільстві (дехто з них народився, виріс і помер за Путіна). По-друге, тотальна бідність, що штовхає, піти на контракт за гроші та зайнятися мародерством. Принаймні, ці дві соціологічні концепції – значно шляхетніше пояснення їхніх дій, ніж припущення, буцім вони, і справді, вірять у казочки російської пропаганди.  

---

*на обкладинці використана ілюстрація Миколи Гончарова