a

Donec quam felis, ultricies nec, pellentesque eu, pretium quis, sem nulla consequat. Aenean massa.

Кінець СРСР de jure

Восьмого грудня, тридцять років тому, у Біловезькій пущі Боріс Єльцин (з Геннадієм Бурбулісом), Леонід Кравчук (з Вітольдом Фокіним) та Станіслав Шушкевич (з В’ячеславом Кебічем) склали й підписали офіційний документ про припинення існування СРСР і утворення СНД. За свідченнями Шушкевича, вони збиралися для неформального обговорення інших питань, але справа все одно дійшла до головного. Ще першого грудня 1991 р. українці однозначно підтримали на референдумі незалежність України, 2 грудня нашу державу визнали Польща і Канада, 3 грудня – Угорщина, 4 грудня – Литва і Латвія, а 5 грудня – Російська Федерація, тож і так усе ішло до повного розпаду або переформатування СРСР. 

Однак держава, утворена терором, зацементована репресіями, жорсткою централізацією та міжнародною ізоляцією не могла розпастися так швидко. Кінець СРСР de jure не означав кінець СРСР de facto. Ще довгі роки економіка і культурний простір трьох сусідніх колишніх республік залишалися, а подекуди і залишаються міцно інтегрованим. І якщо Україна, особливо після початку війни з Росією, робить усе для того, щоб перетворити de jure на остаточне de facto, то у сусідній Білорусі сьогодні спостерігаються протилежні тенденції.


Журналіст

Залиште коментар

sixteen − three =