a

Donec quam felis, ultricies nec, pellentesque eu, pretium quis, sem nulla consequat. Aenean massa.

Казус Террі Ґілліама

На Одеському кінофестивалі всесвітньо відомий кінорежисер Террі Ґілліам зі сцени раптово вирішив подякувати Росії. Коли його запитали, до чого тут українська Одеса, той викрутився, мовляв, ідеться про спільний ментальний простір. Цю подію можна інтерпретувати по-різному. Хтось вказував на поважний вік метра (80 років), хтось списував усе на одеську спеку, хтось звинувачував у всьому російськомовність Одеси.

Навряд чи Террі Ґілліам відрізняє на слух і на письмі українську від російської, знає, як виглядав Шевченко і Пушкін, чи порахував, скільки літер «с» у слові «Одеса» на більшості вивісок. Маємо тут справу з типовим західним стереотипом щодо пострадянського простору як виключно російського. А в кіносфері щодо Одеси цей стереотип забетонував Ейзенштейн своїм «Броненосцем Потьомкіним». Тим не менш, як слушно зауважили деякі оглядачі, проблеми з «ментальним простором» у нас, справді, є, ми не тільки не позбуваємося нав’язаного за радянських часів, а з розпростертими руками приймаємо сучасні російські культурні впливи (і це в умовах війни). 


Журналіст

Залиште коментар