a

Donec quam felis, ultricies nec, pellentesque eu, pretium quis, sem nulla consequat. Aenean massa.

Ідея, час якої настав

Одним із наслідків цієї війни, зокрема її повномасштабного етапу, стала суспільна ревізія історії. І йдеться не про професійних істориків, а про широкі громадські кола. Услід за декомунізацією, яку в деяких регіонах робили не дуже охоче, почалася активна дерусифікація, люди почали переглядати своє ставлення до різних сторінок минувшини, проводити аналогії між минулим і тим, що відбувається за вікном.

Одна з таких фундаментальних змін сталася у ставленні до Організації українських націоналістів та Української повстанської армії. 7–13 вересня КМІС провів всеукраїнське телефонне опитування з використанням комп’ютера серед 1025 респондентів (на територіях, не окупованих до 24 лютого). Опитування стосувалося оцінки діяльності ОУН УПА в часи Другої світової. І якщо порівняти його результати з аналогічним опитуванням 2013 року, то негативної оцінки стало менше у понад 5 разів (42% і 8%), а позитивна оцінка зросла з 22% до 43%. Відповідь «важко сказати» дали, відповідно, 27% і 37%. Для коректності порівняння соціологи не враховували дані 2013 року з Криму і кількісно скоригували дані з Донецької та Луганської областей.

У 2013 році тільки на Заході країни домінувала позитивна оцінка (47% проти 21% негативної), а у 2022 році негативна не переважає в жодному регіоні. На Півдні та Сході відбулися кардинальні зміни (7 і 9% позитивно 54 і 66% негативно у 2013 році; 37 і 27% позитивно і 11 і 16% негативно у 2022 році). Водночас на Півдні та Сході майже вдвічі зросла частка тих, кому важко відповісти на це питання (з 20% до 40%).

У віковому вимірі у 2013 році найвищий показник позитивного сприйняття ОУН-УПА дала наймолодша вікова група 18-29 років (28%), а найменший – найстарша група 70+ (16%) і, відповідно, негативного сприйняття було найменше у наймолодшої групи (34%), а найбільше у найстаршої (50%). У 2022 році у вікових групах від 30 до 70+ позитивне ставлення зросло більше ніж удвічі. Негативне найбільше впало у групі 30-49 років (від 41% до 5%). Частка тих, кому важко визначитися з відповіддю, найбільше зросла у групі 18-39 років (майже вдвічі).

У мовному вимірі ця світоглядна зміна найбільш торкнулася російськомовних українців (позитивне ставлення зросло в три рази з 12% до 36%, негативне впало у майже п’ять разів з 51%  до 11%, і вдвічі зросла кількість тих, кому важко визначитися 23% і 41%).

Демонізацією ОУН-УПА СРСР займався аж до свого розпаду. З 1991 року Україна отримала можливість зробити певну ревізію наративу, однак Росія й далі продовжувала лінію СРСР.

Основний вектор російського наративу б’є на колаборантство частини українських націоналістів з нацистами, яке, однак, було ситуативним, швидко закінчилося і було значно менш інтенсивним за російське колаборантство власовців.

Умовне рівняння «український націоналіст = нацист» доволі просте, і росіяни легко його нав’язували, зокрема в російськомовних українських спільнотах, що споживали переважно російський культурний продукт. Кремль і далі продовжує цю лінію, і всіх українців, які зараз чинять опір агресії, називають «націоналістами», а метою своєї «спеціальної воєнної операції» називають «денацифікацію».

У контексті війни багато українців почали відриватися від російського культурного простору і ставити собі логічне запитання – то якщо українська армія, яка захищає від звірств окупантів – це, за словами росіян, «націоналісти», то може і ОУН-УПА були не такими вже і поганими?

Ще одною привабливою рисою УПА є те, що це найближчий у часі історичний приклад української військової сили на противагу спільній з росіянами радянській армії, а роль національних героїв під час війни природно зростає: є ми, є вони; у нас за плечами свої герої, у них – свої.

Більшість населення не знає про конфлікт між бандерівцями, мельниківцями і двійкарями чи про концепції монопартійності та збереження колгоспів, які відстоювали різні крила націоналістів. Сам образ ОУН-УПА зараз сконденсований до ідеалізованого прикладу боротьби за Україну без історичних тонкощів і деталей. Прикладу, що надихає, і, головне, вибішує нашого ворога.

Історія ОУН-УПА, звісно, далека від ідеалу. Там були як героїчні, так і доволі темні прояви. Тому після війни важливо подати збалансоване трактування цієї сторінки нашої історії, чесно проговорити всі позитиви і негативи, показати, як викривлювався образ українських націоналістів у російському наративі на прикладі того, як вони зараз викривлюють реальність (методички у них не змінювалися ще з часів Сталіна). За цієї умови кількість тих, кому важко відповісти, суттєво впаде.

Якщо ж говорити про ідеальну Україну майбутнього, яка загоїть колективні воєнні травми і не матиме під боком божевільного сусіда, то в такій країні ніхто не проводитиме опитування про позитивне чи негативне ставлення до тієї чи іншої історичної епохи. В ідеальній країні люди розуміють, що всі історичні явища мають як позитивні, так і негативні аспекти, тому дискутують, наприклад, про футбол.  

Журналіст

Залиште коментар

9 − 6 =