a

Donec quam felis, ultricies nec, pellentesque eu, pretium quis, sem nulla consequat. Aenean massa.

Герої новітньої України. Частина четверта.

У завершальній частині нашого циклу матеріалів про Героїв новітньої України ми поговоримо про російсько-українську війну. На жаль, про неї не можна говорити в минулому часі, бо вона все ще триває. Але говорити про неї точно треба, бо саме завдяки нашим воїнам цей матеріал виходить у незалежній Україні, а не в маріонетковій колонії Кремля.

Героїв війни надзвичайно багато, усіх не вийде згадати в цьому матеріалі, тож долучайтеся до нашого флешмобу і згадуйте про них на своїх сторінках у соцмережах з хешетеґом #наПлечахГероїв.

Максим Савченко

У липні 2014 року українська армія згрупувалася та пішла в рішучий наступ. Одним із найяскравіших моментів був рейд 95-ї окремої аеромобільної бригади 19 липня – 10 серпня. Це була унікальна й успішна операція. Під час рейду вдалося пройти 470 кілометрів, з яких 170 в тилу ворога. У рейді взяло участь 400 бійців (окрім 95 бригади, в рейді брали участь підрозділи 25, 30 та 51 бригад). Вони визволили Лисичанськ, дійшли до Савур-Могили, дорогою знищили три блокпости і пробили коридор для наших заблокованих підрозділів, визволивши 3000 осіб та 450 одиниць техніки. Під час рейду загинули 13 десантників, серед яких Максим Савченко, військовий у шостому поколінні, розвідник 95-ї бригади. 19 липня старший лейтенант Савченко разом зі своїм підрозділом штурмував висоту поблизу Лисичанська. Один із його бійців упав поранений у ворожу траншею, Максим кинувся допомагати, знешкодив одного бойовика, але іншого не помітив. Його прошили ворожі кулі.

Темур Юлдашев

Савур-Могила, яку намагалася звільнити 95-а бригада, розташована на стику Донецької та Луганської областей під самим кордоном із Росією. Її висота майже 300 метрів, отже, це дуже важлива стратегічна точка під час бойових дій, оскільки з неї проглядається територія на 30-40 кілометрів. За легендою, назва походить від імені козака Савура, який героїчно поліг у битві з татарами. У часи Другої світової за Савур–Могилу точилися запеклі бої. У 2014 році її знову окропила кров. Російські терористи зробили там укріплення, але 2 липня українські сили розпочали штурм висоти. 7 серпня вдалося остаточно вибити росіян. Операцією керував Герой України Ігор Гордійчук. За час контролю ЗСУ над Савур-Могилою українці спостерігали за кордоном з РФ та коректували вогонь артилерії, однак 23 серпня російська армія пішла у відкритий наступ. 24 серпня нашим захисникам Савур-Могили вдалося відбити потужну атаку і ввечері група отримала наказ про відхід. У цей трагічний День незалежності загинув Темур Юлдашев, український боєць, майстер спорту з пауерліфтингу. Ще навесні він очолив штаб народної самооборони Луганська та зібрав міліцейський батальйон особливого призначення, потрапив у полон на 35 діб, але не покинув боротьби і наприкінці серпня долучився до групи Гордійчука на Савур-Могилі, де отримав фатальну кулю від снайпера.

Іван Зубков

Ще однією символічною віхою російсько-української війни була оборона Донецького аеропорту. Найзапекліші бої тривали з вересня 2014 до 22 січня 2015 року. Донецький аеропорт наша армія зайняла 26 травня 2014 року, а російські сили змогли почати активний бій за ДАП тільки у вересні, коли рішучий наступ українського війська зупинила регулярна армія РФ. Наші сили утримували два термінали, однак від постійних атак вони були зруйновані. У грудні 2014 р. знищили старий термінал, а 13 січня впала диспетчерська вежа, однак українські сили залишалися в новому терміналі. Наші воїни успішно відбивали найсильніші атаки, тому отримали прізвисько «кіборги». Росіянам ніяк не вдавалося відвоювати аеропорт, поки 20 січня бетонні перекриття нового терміналу не підірвали. Українські сили тримали оборону 242 дні. За Донецький аеропорт віддали життя сто воїнів, серед них Іван Зубков, командир роти вогневої підтримки. 18 січня 2015 року він брав участь у операції розблокування підрозділів, що захищали ДАП. Під час бою викликав вогонь артилерії на себе, таким чином прикривши відхід підрозділу. 19 січня його поранили, але він залишився в аеропорту, допомагав з евакуацією. Помер наступного дня під завалами підірваного перекриття.

Яна Червона

У російсько-українській війні беруть участь не тільки чоловіки, але і жінки. Вони так само наражаються на смертельну небезпеку і відзначаються героїзмом. Згадаємо для прикладу Яну Червону – харків’янку, активістку Євромадану, волонтерку. У 2016 році вона підписала контракт з 54-ю окремою механізованою бригадою, що тоді тримала оборону на Світлодарській дузі. Згодом перевелася у 46-й окремий батальйон «Донбас-Україна». Була кулеметницею. 2 квітня 2019 р. загинула від артилерійського обстрілу наших позицій.

Олександр Пекур

Попри часті декларації перемир’я та повного припинення вогню, обстріли тривають весь час. Дуже часто комусь доводиться класти життя в обороні лінії фронту. Буквально минулої п’ятниці на російсько-українській війні загинув Олександр Пекур, тридцятирічний воїн. У районі Мар’їнки в нього поцілив ворожий снайпер.

 

За офіційними даними ООН, понад 13 000 людей загинули через російське вторгнення, з них понад 4000 військових (порено за різними даними від 7000 до 9000). Ці жертви покладено не за ефемерні ідеологічні фантоми, а за банальну безпеку та добробут усієї країни. Те, що на більшості нашої території ми можемо спокійно гуляти вулицями, заходити в магазини повні краму, вільнодумно сперечатися на політичні теми – це заслуга наших воїнів. Пам’ятаймо про них і про те, що боротьба триває.   


Журналіст

Залиште коментар