a

Donec quam felis, ultricies nec, pellentesque eu, pretium quis, sem nulla consequat. Aenean massa.

Два місяці війни

24 квітня – було рівно два місяці з початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Ця дата збіглася зі святкуванням Великодня за юліанським календарем (саме за ним святкують церковні свята православні та греко-католики в Україні). Церковне свято, до речі, не завадило «високодуховному російському народу» обстрілювати мирні міста майже по всій території України.

Два місяці – це досить довгий термін, особливо, з огляду на те, що росіяни хотіли окупувати Україну за два дні. Два місяці – це дуже довга війна для українців, тому що вмирають найкращі з найкращих нашого народу. Щодня другий місяць. Щодня кудись «прилітає», щодня майже на всій території України повітряні тривоги, щодня на фронті атаки, обстріли, а на тимчасово окупованих територіях терор і воєнні злочини. Так, два місяці – це дуже багато. І сьогодні вже є можливість трохи поговорити про висновки, які ми можемо зробити за цей час. 

Плакат Миколи Гончарова

 

  1. Вони не зупиняться

 

Якщо до 24 лютого були сумніви в тому, наскільки далеко хоче дійти росія у своїх шалених фантазіях про відновлення радянського союзу, то зараз стало абсолютно зрозуміло – росія не зупиниться і дійде рівно туди, куди їй дозволять. Росії абсолютно начхати на міжнародне право, територіальну цілісність, на демократію та незалежність чужих держав, начхати на здоровий глузд і закони людяності. Це країна-терорист, яка розуміє лише мову сили та керується лише своїми шаленими ідеями завоювання та окупації. Їхні причини війни не пов’язані з ресурсами і територіями – вони воюють за свою ідеологію мілітаризму та бажання відновити імперію, частиною якої вони все ще бачать Україну. І їхні претензії все розширюються – ми вже чуємо розмови про країни Балтії, Польщу та навіть Фінляндію. Так, я знаю, що це звучить шалено, але, як кажуть в Ізраїлі, «якщо хтось обіцяє вас вбити – повірте їм».

Карта повітряної тривоги по Україні

 

 

  1. Росія сильна лише тоді, коли світ слабкий

 

Насправді, це хороша новина, яка теж увиразнилася за ці два місяці. Хвалена «друга у світі» армія виявилася довгою, але погано мотивованою, погано озброєною та погано воюючою. Їхня «незбивна» та «непотоплювана» техніка чудово горить, падає і тоне, а їхні грізні вояки, які легко стріляють у гуманітарні коридори та людей зі зв’язаними руками, регулярно здаються в полон і тиснуть на жалість. Російська бравада, якою вони лякали всі країни світу десятиліттями, лускає на наших очах, і світ починає розуміти, що цю армію можна і ПОТРІБНО перемогти.

 

Плакат Саші Ком’яхова

 

 

  1. Не треба нас мирити!

 

Дуже важливий висновок мають визнати всі країни світу – не треба мирити Україну та Росію. Не треба закликати нас до капітуляції, не треба запрошувати нас на спільні конференції, резиденції, садити в одному залі на фестивалях, ставити нас на спільні примирливі церковні ходи тощо. Україні НЕ МОЖЕ помиритись і не може капітулювати. У нас немає такої опції, взагалі! Якщо ми капітулюємо або віддамо частину наших територій – ми таким чином втратимо нашу країну і зрадимо наших співвітчизників, на яких чекає терор, голод, знущання, тортури та смерть. Ми чудово пам’ятаємо, що росія коїла на нашій території під час окупації совка, і бачимо, що саме вони роблять на тимчасово окупованих територіях сьогодні. Вони вивозять наших дітей до таборів, примусово змушують вивчати іншу мову та іншу історію, вони катують наших активістів і чиновників, вони ґвалтують жінок і дітей, вони відбирають їжу та зерно у фермерів, вони насильно мобілізовують українців, щоб відправити воювати проти наших же військ, вони створюють штучну блокаду Маріуполя. Це все воєнні злочини і злочини проти людяності, і вони не залишають Україні жодного іншого вибору, крім боротися і ПЕРЕМОГТИ! Ми втратили нашу країну сто років тому, і це закінчилося мільйонними жертвами, репресіями та культурним терором. Україна не здаватиметься! Це повинні зрозуміти чиновники в деяких красивих європейських кабінетах, які досі хочуть жити, як раніше, і їм здається, що для цього треба згодувати російському монстру нашу країну.

 

Свіжі могили на цвинтарі в Ірпені після окупації

 

 

  1. Як раніше, не буде

 

Ми в Україні вже добре це розуміємо. Зараз важливо, щоб увесь світ також усвідомив, що росія – це загроза миру у всьому світі. Усі гроші, які Європа та світ платять росії за будь-які послуги чи товари – це спонсорство світового тероризму. І жодні ціни на бензин, жодні розмови про «обіцянки виборцям», жодні релігійні чи національні стратегії не змінять того факту, що санкції мають розширюватися, поглиблюватись і зберігатися доти, доки росія може зберігати свій режим і підтримувати свій силовий апарат. Усі жителі світу, які переживають за подорожчання бензину, будуть змушені зрозуміти, що сьогодні це вимушений захід, який запобігає значно більшим проблемам і трагедіям. Ізолювати росію сьогодні – це зберегти мир, цивілізацію, демократію та вільний світ.

 

Плакат Миколи Гончарова

 

 

  1. Культурна ізоляція росії

 

Думка про культурну ізоляцію є досить радикальною для вільного світу, і це зрозуміло. А я неодноразово пишу про те, що саме російська культура – ​​це основа ідеології росії. А війни Росія веде завжди ідеологічні. Альтернативна історія, яку транслює путін, «російський світ», за який вбивають українців, які не хочуть бути його частиною – все це наслідки сформульованого сотнями років образу «богообраності» російської людини, її «особливого» шляху, який завжди дуже близько стояв до вседозволеності. У радянському союзі культура завжди була частиною пропаганди. У сучасній росії збереглася та сама модель. Виставки, концерти, фестивалі – це все була і є ширма для агресії, терору та мілітарного екстазу.

 

Олександр Грехов. Розстріляний росіянами пам’ятник Шевченку в Бородянці на реставрації

 

 

  1. Слід бути готовим воювати до перемоги

 

Через два місяці максимально активних воєнних дій поступово приходить розуміння, що ця війна може бути довгою. Спринтерського енергійного ривка, яким Україна вразила світ, уже не достатньо. Треба тренувати в собі навички перемоги у довгому та тяжкому марафоні. Українці не сумніваються в перемозі та щодня мріють про неї, але зараз ми вже тренуємо стресостійкість, рішучість, витривалість, оптимізм і критичне мислення. Ми всі повинні перебудувати наші найкращі знання та вміння для воєнного часу, щоб приносити максимально користі найсильнішими навичками. Ми віримо у свою армію та всіх наших захисників. Саме вони наші ангели-охоронці, які готові віддати своє життя за нашу свободу та незалежність, за наших дітей і мирний сон. Сьогодні дуже важливо, щоб увесь світ теж повірив в українську армію та доклав максимум зусиль для допомоги їй. Ми щиро вдячні всім країнам, які так тепло приймають наших біженців, так допомагають нам гуманітарно. Це дуже важливо і потрібно! Але якщо не допомагати українській армії зброєю, то наші жінки та діти не зможуть повернутися до своїх чоловіків та до своїх домівок. І тоді гуманітарна катастрофа значно погіршиться. Нам дуже потрібна допомога всього світу для деокупації всіх наших територій, бо російські солдати чинять геноцид над українцями скрізь, де їм вдається хоч трохи окопатися. Маріуполь, Херсонська, Запорізька, Донецька, Луганська області дуже страждають сьогодні, і на їхній території скоюються всі можливі злочини проти людяності.

 

Олександр Грехов

 

 

  1. Україна переможе!

 

Цей пункт не потребує більше пояснень, але ще потребує всієї можливої світової підтримки. Тому ми сьогодні б’ємось за весь світ, який хоче жити вільно та щасливо.

Плакат Максима Паленка

 


Автор ExterUA

Ми говоримо про медіа гігієну, критичне мислення, логіку і розвіювання стереотипів. Тут ми жартуємо і хуліганимо, малюємо смішні картинки, знімаємо веселі відео і співпрацюємо з найкращими, на нашу думку, авторами. Ми говоримо про складні теми, але не шукаємо простих рішень, а тільки просту і цікаву форму.

Залиште коментар

five × 1 =