a

Donec quam felis, ultricies nec, pellentesque eu, pretium quis, sem nulla consequat. Aenean massa.

Білорусь – маловідомі сусіди

Що ми знаємо про наших північних сусідів? У гіршому разі, анекдоти про бульбу і бацьку, у кращому, – що правильно Білорусь, а не Білорусія. Старше покоління може згадати «Піснярів», середнє – «Ляпіса» і «Brutto», але на цьому знання більшості українців закінчаться. Сьогодні наші сусіди святкують День волі. Із нагоди свята пропонуємо коротенький екскурс в історію та культуру Білорусі.

Білоруси, як і ми, належать до східних слов’ян. Їх, як і нас, російський імперський міф вважає близькими братами. Насправді ж, якщо подивитися на наші мови, то білоруська значно ближча до української, ніж до російської. І колоніальний досвід у нас страшенно подібний, але є свої особливості.

Біла Русь

Білоруський етнос сформувався на базі трьох племен: кривичів, дреговичів і радимичів. За часів розквіту Русі вони належали до орбіти Києва, який християнізував ці племена. Володимир Великий здобув Полоцьк, убив тамтешнього князя Рогволода, а його дочку Рогніду силоміць узяв за жінку і залишив там князем си­на від Рогніди Ізяслава. Із розпадом володінь Ярослава Мудрого білоруські князівства поступово відійшли від контролю Києва і разом із литовцями сформували Велике Князівство Литовське, куди згодом увійшли також українські землі. У 1569-му українці та білоруси вливаються в Річ Посполиту, у 1596 році частина православних громад обох народів іде на церковну унію з Ватиканом.

Але не все так синхронно і подібно. У Білорусі, як і в Україні, була своя шляхта, але не було великих магнатів, на кшталт Острозьких, а саме вони підтримували власне українські культурні центри. По-друге, білоруси не мали свого козацтва, яке, окрім іншого, стало також фактором протидії полонізації.

Без цих двох чинників Білорусь у Речі Посполитій була значно сильніше сполонізована, ніж Україна. Ситуація кардинально змінилася після трьох поділів Польщі, коли контроль над територією перейшов до Росії. 

Московити взялися русифікувати Білорусь, скасували унію, придушили культурні центри, особливо після польських повстань. Активно цим займався відомий нам міністр внутрішній справ Російської імперії Пьотр Валуєв, який боровся не тільки з українською мовою, але і з білоруською та польською. Він видав книгу «Очерк о средствах обрусения Западного края» (маються на увазі сучасна Білорусь та центральна Україна, Балтія).

Кастусь Каліновський, білоруський письменник, публіцист і революціонер, був одним із організаторів польського січневого повстання 1863 – 1864 років (відстоював свободу для білорусів) і поплатився за це життям. На придушення повстання Російська імперія відправила Міхаїла Муравйова (відомого як Вішальник або Людоїд). Він працював за принципом: «Что не доделал русский штык — доделает русская школа и церковь». 

Мова і література

У таких несприятливих умовах білорусам усе ж вдалося зберегти власну ідентичність, не піддаючись остаточно ні полонізації, ні росіянізації (знайома історія?)

До нас дійшли білоруські літописи, починаючи з XV ст. У 1517-1519 роках Франциск Скорина друкує в Празі Біблію білоруською мовою. З’являється, як і в Україні, багата полемічна література, що протистоїть католиченню, однак у XVII ст. польська починає домінувати.

Саме на теренах сучасної Білорусі народжується Адам Міцкевич, Тадеуш Косцюшко та Станіслав Монюшко. Вони не асоціюють себе з Білоруссю, точніше асоціюють із Білоруссю як із невід’ємною частиною Польщі.

У руслі романтизму на початку ХІХ ст. польські письменники починають цікавитися білоруською культурою та етнографією і утворюють так звану білоруську школу польської літератури. В Україні була аналогічна українська школа польської літератури.

Як і в Україні, сучасна білоруська література починається з «Енеїди», тільки білоруської (написаної під впливом Котляревського). Досі нема певності, хто був автором. Одні приписують її Хомі Маньковському, інші – Вікентію Ровинському. У білоруській «Енеїді» персонажі – заможні бі­ло­руські селяни, які говорять живою мовою.

Батьком нової біло­русь­кої літе­ра­тури вва­­жають Вікентія Дунін-Марцінкевича (1807 – 1885). У 1846 році він опублікував у Мінську п’єсу «Sіеlаnkа» (шість років після «Кобзаря»). Як видно з назви, видав він її латинкою. Білоруська мова під впливом полонізації виробила свій латинський варіант, на якому опубліковано чимало білоруських творів.

Відродження

Масштабне білоруське відродження розпочалося з початком ХХ ст. Осередками стають Вільно і Петербург. На літературну арену виходить видатний білоруський поет Янка Купала.

Під час революції 1905 року білоруси починають кампанію національного пробудження. Видають агітаційні книжки: «Скрипка беларуская», «Хрэcт за свабоду», «Чы будзе для всех зям­лі», «Што такое свабода» та ін.

У 1918 році ми проголосили УНР, а білоруси БНР. Причому нам для цього знадобилося аж чотири універсали, а білоруси вправилися за три статутні грамоти. Третю ухвалили якраз 25 березня. Тому в цей день відзначають День волі. Прапор БНР – біло-червоно-білий. Герб – погоня (походить із часів Великого Князівства Литовського).

На жаль, на БНР чекала така ж доля, як і на УНР – її зайняли більшовики та поділили територію з Польщею. У БСРР провели білорусизацію (як у нас українізацію), а потім розстріляли провідних культурних діячів.

У 1933 році білорусам нав’язали правопис (наркомівку), що наближає білоруську до російської, а традиційна тарашкевица (розроблена у 1918 р.) пішла під заборону. Навіть сьогодні практикують вжиток двох правописів. Через це існують дві редакції білоруської Вікіпедії.

По Білорусі катком прокотилася Друга світова війна. Країна втратила чверть населення. Було знищено близько 9 200 сіл і зруйновано 1 200 000 будинків. Мінськ і Вітебськ втратили більш ніж 80% своїх будинків і міської інфраструктури.

Білорусь також суттєво постраждала від катастрофи на Чорнобильській АЕС, бо саме в її бік віяв вітер. 

Лукашенківщина

Після розвалу СРСР незалежна Білорусь відновлює державні символи БНР і починає демократизацію. Однак у 1994 р. президентом стає Аляксандр Лукашенко, великий симпатик радянської системи управління, який на хвилі розчарування економічною кризою почав проводити політику «Back to USSR». Він відновив радянський прапор і герб Білорусі, поступово винищив усю опозицію, збудував міцну і всеосяжну вертикаль влади, пішов на сильне зближення з РФ.

Лукашенко править Білоруссю 27 років – ціле життя Курта Кобейна чи Емі Вайнгаус.

Сучасна Білорусь значно більш русифікована за Україну, причому русифікація триває і зараз. За переписом 2009 р. 54% населення вважали рідною білоруську, а послуговувалися нею тільки 23%. У 1999 році ці показники були 74% і 37% відповідно.

У білоусів є свій суржик на основі змішування російської та білоруської під назвою трасянка.

Білорусів майже 9,5 млн. Живуть вони в одній кліматично-рельєфній зоні (без гір і моря). Аж 20% мешкають у Мінську. Це найвищий європейський показник концентрації населення в столиці. 

Сьогоднішній День волі – це не державне свято. Його святкують тільки справжні патріоти наперекір квазірадянській лукашенківщині.

Наостанок процитую гімн БНР з вірою в те, що Білорусь, нарешті, перегорне сторінку в історії та повернеться до витоків.

Няхай жыве магутны, смелы

Наш беларускі вольны дух.

Штандар наш бел-чырвона-белы,

Пакрый сабой народны рух.


Журналіст

Залиште коментар