a

Donec quam felis, ultricies nec, pellentesque eu, pretium quis, sem nulla consequat. Aenean massa.

Батьківщина хітів

Про українців існує стереотип, мовляв, ми співоча нація. Так, справді, співати ми любимо і вміємо, у нас багато пісенних традицій, технік співу та багатющий корпус пісень. Хоча інші народи не менш співочі, і змагання, хто співучіший нагадує міфічний конкурс милозвучності мов.

Тим не менш, у питанні пісень в Україні, і справді, є одна особливість. На наших землях створено чимало хітів, що стали ключовими піснями інших народів. У цьому матеріалі розглянемо п’ять найвідоміших прикладів.

 

«Щедрик»

Почати цей рейтинг годиться, звісно, зі «Щедрика», мабуть, найвідомішої української пісні у світі. Це народна пісня, яку обробив Микола Леонтович, а популяризував хор Кошиця під час світових гастролей. У 1936 році Пітер Вілоускі (він же Петро Вільховський) написав англомовний переспів «Щедрика» «Carrol of the Bells», і з того часу без цієї колядки важко уявити Різдво у Британії, Канаді, Америці чи Австралії.

         «Щедрик»

Щедрик, щедрик, щедрiвочка,

прилeтiла ластiвочка,

стала собi щебетати,

господаря викликати:

«Вийди, вийди, господарю,

подивися на кошару,

там овечки покотились,

а ягнички народились.

В тебе товар весь хороший,

будеш мати мiрку грошей,

В тебе товар весь хороший,

будеш мати мiрку грошей.

Хоч не грошi, то полова.

В тебе жiнка чорноброва».

Щедрик щедрик, щедрiвочка,

прилeтiла ластiвочка.

«Summertime»

При створенні всесвітньо відомого хіта «Summertime». Джордж Гершвін, за однією з версій, черпав натхнення з української колискової «Ой ходить сон коло вікон». У 1926 році хор Кошиця виступав у Нью-Йорку з цією піснею. Гершвін написав свій хіт у 1934 році. «Summertime» – це частина опери «Поргі та Бесс» і за сюжетом також колискова. Сьогодні це один із найпопулярніших джазових стандартів, має понад 23 000 записів.

         «Літечко»

         Переклад: Володимир Книр

Літечко, і життя – щасливе,

І бавовна – висока, і риба – аж вскач.

Татко твій – багач, матуся твоя – вродлива,

То ж тихіше, дитинко, дитинко, не плач.

Якось ранком запрагнеш ти волі,

І, розправивши крила, у небо гайнеш.

Доти ж не завдасть ніщо тобі болю,

Бо матуся – з тобою і татко – з тобою теж.

 

«Очи чёрные»

Щойно хтось у світі прагне зобразити росіян, то фоном до балалайки, матрьошок, кокошників і автомата Калашникова обов’язково слугуватиме пісня «Очі чорні». Автор тексту – українець Євген Гребінка: дворянин, письменник, байкар родом із Полтавщини. Він надрукував цей вірш у 1843 році в «Літературній газеті». Текст написав під час візиту до друга-поміщика штабс-капітана Растенберга в селі Рудка. Вірш присвячений його дочці Марії, з якою Гребінка одружився наступного року.

Музика до цієї пісні з’явилася у 1884 р. Це обробка вальсу німця Флоріана Германа «Hommage», а популяризував її російський співак Фьодор Шаляпін.

«Очі чорнії»

Переклад Михайла Назаренка

Очі чорнії, очі пристрасні,        

Очі палкії, променистії! 

Як люблю я вас, як боюсь я вас –

Знати вгледів вас я в недобрий час!

Ой, не марно ви, за глибінь темні,

Бачу траур в вас по душі моїй,

Бачу полум’я в вас звитяжнеє –

Серце спалено бідолашнеє!

Та не журний я, не сумую я,

Бо легка душа, в щасті жию я:

Все, що ліпшого в житті Бог дав нам,

В жертву віддав я огньовим очам!

 

«Hej, sokoły»

Історія польського хіта номер один також тісно пов’язана з Україною. Пісня «Гей, соколи», за однією з версій, належить авторству Тимка Падури, представника так званої української школи польського романтизму. Падура жив у Махнівці під Вінницею і захоплювався козацтвом, писав польською та українською, зокрема, пісні, збирав думи, старцював. У жодній із його збірок творів нема тексту «Гей, соколи», тому гіпотезу про його авторство піддають сумніву.

Найдавніша версія цієї пісні мала назву «Жаль», і в ній Україна, взагалі, не згадувалася, але вже у середині XIX століття у тексті фігурує «зелена Україна» і «Чорні води» (Чорне море). А в 1917 році з’явився перший рядок «Гей, соколи». На початку ХХ ст. пісня стала дуже популярною у польських молодіжних організаціях, її активно співали під час польсько-більшовицької війни (1919 – 1920).  Єжи Гофман використав її в екранізації «Вогнем і мечем» Сенкевича. 

Сьогодні пісня популярна не тільки в Польщі та Україні, але також у Словаччині, Білорусі та Литві.

«Гей, соколи»

Перекладач невідомий

Гей, десь там, де чорні води,

Сів на коня козак молодий.

Плаче молода дівчина,

Їде козак з України.

Приспів:

Гей! Гей! Гей, соколи!

Оминайте гори, ліси, доли.

Дзвін, дзвін, дзвін, дзвіночку,

Степовий жайвороночку.

Гей! Гей! Гей, соколи!

Оминайте гори, ліси, доли.

Дзвін, дзвін, дзвін, дзвіночку,

Мій степовий дзвін, дзвін, дзвін.

Жаль, жаль за милою,

За рідною стороною.

Жаль, жаль серце плаче,

Більше її не побачу.

(Приспів)

Меду, вина наливайте,

Як загину поховайте

На далекій Україні

Коло милої дівчини.

(Приспів)

 

Гей, десь там, де чорні води

Сів на коня козак молодий,

Плаче молода дівчина,

Їде козак з України.

(Приспів)

 

הבה נגילה

«Хава наґіла»

Єврейський хіт «Хава наґіла», імовірно, також походить з України, точніше з Буковини. Ця пісня не така і давня, їй трішки більше за сто. За однією з версій, її склали у Садгорі під Чернівцями. Євреї з цього містечка привезли із собою пісню в Палестину, де її записав і обробив відомий єврейський композитор Авраам Цві Ідельсон. За словами композитора, йому знадобилася народна пісня для хору на святковий концерт у 1918 р. Він вибрав почуту мелодію та написав до неї слова на івриті. Після цього пісня швидко здобула популярність. Спочатку вона виконувалася значно повільніше, а сучасного звучання набула у 1930-х. Її традиційно співають на весіллях і бар-міцвах. Це перша музична асоціація з єврейською культурою.

         «Хава наґіла»

         Перекладач невідомий

Радіймо,

Радіймо,

Радіймо і тріумфуймо!

Співаймо,

Співаймо,

Співаймо і тріумфуймо!

Пробудіться, пробудіться, браття!

Пробудіться браття з радісним серцем,

Пробудіться, браття, пробудіться, браття!

З радісним серцем.

 


Журналіст

Залиште коментар