a

Donec quam felis, ultricies nec, pellentesque eu, pretium quis, sem nulla consequat. Aenean massa.

Українці та цензура соцмереж

У світлі нещодавніх подій, коли діючий президент США отримав бан у соцмережах, питання цензури цього потужного каналу комунікації почали активно обговорювати. В Україні ця подія також здійняла дискусії, але одна річ – думки експертів, а інша – настрої серед рядових користувачів соцмереж. Компанія Active Group провела всеукраїнське дослідження «Ставлення українців до цензури у соцмережах» наприкінці січня цього року. Обсяг вибірки 1200 респондентів похибка – 3%. 

Перед тим, як аналізувати дані дослідження, коротко окреслимо контекст. Соцмережі задовго до 2021 р. практикували цензуру. Ще у першому кварталі 2020 р. Facebook видалив рекордних 9,6 млн дописів, кваліфікованих як мова ненависті. Багато українських користувачів не раз стикалися з банами на певний час, а іноді і з безповоротними видаленнями сторінок. Причиною слугували як алгоритми самої мережі (коли автоматично вишукувалися слова, що кваліфікуються як образливі, на кшталт «кацап», «жид», «хохол», причому навіть у дописах кількарічної давності), так і скарги інших користувачів (на образи, цькування, погрози фізичної розправи тощо). Оцей другий інструмент – скарга – використовують у гібридній війні для блокування важливих інформаційних каналів. Не дивно, що волонтерам та активістам доводиться утримувати відразу кілька акаунтів, щоб у разі блокування одного перейти на інший.

             З іншого боку, соцмережі – це активний канал поширення фейків, дезінформації та маніпулятивного контенту і саме у цьому аспекті було б логічно запровадити якісь фільтри. От тільки виявити і заблокувати фейк значно складніше, ніж написати алгоритм, що блокує дописи зі словом «москаль».

             Повертаємось до дослідження. Отже, на тлі і так присутньої цензури 38% українців вважають, що цензура у соцмережах необхідна, 32%, що можлива, але у виняткових випадках, а 30% – що непотрібна.

             Серед жінок більше прихильниць цензури (46,3% – необхідна, 30,1% – у виняткових випадках), ніж серед чоловіків (28,3% – необхідна, 34,9% – у виняткових випадках). У віковому розрізі найбільше прихильників цензури у групі 50 – 59 років (46,1%). Цензуру у виняткових випадках найбільше підтримують користувачі віком 18 – 29 років (47,6%). Противників цензури приблизно однаково у всіх вікових категоріях (27 – 30%). 

             Серед міських і сільських мешканців показники майже тотожні, натомість є регіональна специфіка. Найбільше прихильників цензури на Півдні (44%); Захід (39, 1%), Центр (36,6%), Схід (29%). Цензуру у виняткових випадках підтримує майже однакова кількість респондентів у всіх регіонах (30 – 32%), а противників цензури найбільше на Сході (39,3%); в інших регіонах 25 – 28%.

             На питання, хто має здійснювати цензуру, українці дали такі відповіді: самі соцмережі (30,6%), ніхто (25,5%), державні органи (18%), кожен сам собі (16,5%), інші користувачі за допомогою скарг (9,4%).

             Це питання показало доволі високий патерналізм соціуму і потребу у зовнішньому контролі над свободою слова. Майже 10% – прихильники скарг, а майже 20% – прагнуть перекласти відповідальність на державу, хоча жодних законодавчих інструментів у нас поки нема для подібного контролю.

             Серед жінок більше прихильниць державного контролю (23%), ніж серед чоловіків (12%). У віковому розрізі державний контроль найбільше підтримує найстарша група 60 + років (31,1%), а найменше – наймолодша група 18 – 29 років (5,5%). Ця ж група воліє віддати цензуру у руки самих соцмереж (37,2%). Старше покоління за інерцією воліє покладатися на державу, а молодше свідоме того, що контроль – це прерогатива самих мереж.

             Цікаво, що мешканці сіл більше виступають за контроль самими соцмережами (37,7%), ніж міст (27,6%), а містяни більше підтримують державний контроль (19,2%), ніж селяни (15%).

             На Півдні найбільше виступають за цензуру самими соцмережами (42, 6%). Найменше прихильників цього підходу в Центрі (21,3%). Тут же найбільше прихильників державного контролю (25,1%) та скарг (11,3%). Найменше скарги підтримують на Сході (5,6%).

             Загалом дослідження сигналізує про те, що у суспільстві існує чималий запит на контроль соцмереж. Понад дві третини опитаних – за сувору або лагідну цензуру. Більшість українців сподіваються на самі соцмережі та державу, таким чином знімаючи із себе відповідальність за власний аналіз і фільтрування інформації.

             Це доволі дивно, оскільки користувачі можуть спокійно стати персональними цензорами власної стрічки новин. Соцмережі дають усі необхідні інструменти. Якщо не сподобалося якесь джерело інформації/користувач – від нього можна відписатися або навіть заблокувати. Однак, з іншого боку, соцмережі сприймаються в Україні як інформаційний (тобто публічний) простір, тому виникає бажання запровадити контроль.


Журналіст

Залиште коментар