a

Donec quam felis, ultricies nec, pellentesque eu, pretium quis, sem nulla consequat. Aenean massa.

Гречка по вісім гривень за кубометр, і що з цим робити

Якщо політики дивляться на вас з усіх екранів і екранчиків, білбордів і білдбордчиків, якщо до вас долинає запах помиїв, якими вони кидаються одні в одних на ефірах, якщо звук перерізання червоних стрічок змішується зі звуком фасування гречки для безплатного роздавання, а ціни на мітингувальника звичайного (прапороносця, що здатен без помилки прокричати слово «Ганьба!») або покращеного (тітушка делюкс едішн)  різко пішли вгору,  то це значить, що в нас скоро вибори. 

Експерти зазначають, що поширеність популізму у світі сягнула найвищого рівня з часів закінчення Другої світової. За даними шведського аналітичного центру «Тімбро», популізм посів третє місце у загальноєвропейському рейтингу після консерватизму/християнської демократії та соціальної демократії, випередивши лібералізм. В середньому одна п’ята європейського електорату вибирає лівий або правий популізм. 

В Україні чути побоювання, підтверджені різними рейтингами та соцопитуваннями, що ми можемо підтримати передовий досвід і віддати владу на поталу людям, які зроблять найголосніші обіцянки, за якими нічого не стоїть.

Кас Мудде, нідерландський дослідник популізму, виділяє п’ять тез, що характеризують цей світовий тренд:

  1. Популістами можуть бути як ліві, так і праві чи центристи.
  2. Популізм – антисистемний, але не антидемократичний, бо популісти грають за правилами демократії.
  3. Популізм – це відповідь антиліберальної демократії на недемократичний лібералізм.
  4. Популісти часто ставлять правильні питання, але дають неправильні відповіді.   
  5. Силу популістів визначає активність ліберальних демократів.

Якщо поглянути на український контекст, то у нас є ще одне добриво для популізму, яким можуть похвалитися далеко не всі європейські країни – це наше посткомуністичне минуле. Радянський Союз на популізмі тримався і тоталітарними методами змушував у нього вірити. Окрім того, тоталітарна система була суворо патерналістською, тобто бідні громадяни «дітки» вірили в обіцяні популістські «цукерки» «батька-державного апарату» і поводилися слухняно (інакше їх карали). 

Посткомуністичним українцям, особливо старшому поколінню, що сформувалося за Союзу, дуже не вистачає патерналізму, тому воно піддатливе і ласе на своєрідний метадон у вигляді популізму. Обіцяють знизити ціну на газ удвічі, значить правду кажуть, «фабрікі рабочім, зємля крестьянам». Частка цього покоління з кожним роком зменшується, натомість збільшується відсоток людей з критичним мисленням, навчених гірким досвідом різноманітних популістів, яких у нас ніколи не бракувало. Швидкість поколіннєвої зміни важко визначити, бо ці два екстремуми зливаються із сірою більшістю електорального пирога – байдужими виборцями, які або на вибори не ходять, або і гречку можуть взяти і голос за 500 гривень продати. Вони також часто купуються на популізм, бо, див. першу частину четвертої тези Каса Мудде. 

Як з цим усім боротися? Можна вилізти з бочки, запалити свічку і піти в український істеблішмент із запитанням «Чи є серед вас непопулісти?», але з часів Діогена з’явилися нові інструменти, створені громадськими організаціями, активістами та аналітиками. Ми підготували добірку сервісів та платформ, які можуть допомогти відсіяти гречку.  

Що найкраще видає гречку, тобто популіста? Розрив між голосними гаслами та діями. Що він більший, то відсоток відповідальної політики у популізмі нижчий. Звісно, можна уявити собі новоспеченого політика, що утворився у хімічно чистому вакуумі і випав просто у топові місця рейтингу, політика, що новий у цій брудній сфері і ще не встиг нічого накоїти, тому важко зрозуміти, чи його обіцянки порожні. Але таких у нас майже нема. Якщо і з’являються нові імена, то вони все одно мають промовисту біографію і за бажання можна докопатися до того, хто за ким стоїть. 

«Політгаб» (не плутати з «Порнгабом») від громадського руху «Чесно» – це сервіс, який дає змогу перевірити політика чи політичну партію. Майже, як у ґуґлі, вбиваєш прізвище політика або назву партії і отримуєш вичерпний перелік інформації. 

Якщо вас цікавить політична партія, то на «Політгабі» ви зможете дізнатися про програму партії, депутатів, балотування, керівництво, представництво в областях, приймальні, пов’язані публікації та архів партії.

У випадку окремого політика – це біографія, історія балотувань, фракційна приналежність, міжфракційні об’єднання, посада в комітетах, успіхи у кнопкодавстві, перелік помічників, адреси приймалень, пов’язані публікації, фігурування в антикорупційних розслідуваннях, архів політичної агітації.

Щоб усвідомити, хто працює на політика, виборці можуть скористатися сервісом «Посіпаки» та «Посіпаки 2». Перший надає перелік помічників народних депутатів (що працюють на платній та громадській основі), другий – перелік помічників регіональних депутатів. 

На сайті «Декларації» можна ознайомитися зі щорічними податковими деклараціями політиків, а на сервісі «Гарна хата»  поглянути, чи стало їм грошей на елітну нерухомість. 

ГО «Опора» підготувала антипопулістський проект «Вони голосують для тебе» Цей сервіс моніторить історію голосування народних депутатів, визначає їхню активність (участь у голосуваннях), визначає, чи послідовні вони у своїх рішеннях (депутат може проголосувати, щоб включити розгляд законопроекту у порядок денний, а потім проголосувати проти ухвалення його у першому читанні). Чи голосують одностайно з фракцією, з ким у них подібна історія голосувань тощо. 

Сервіс «Серпом по рейтингу» від Центру протидії корупції може стати гарним інструментом боротьби з недобросовісністю мажоритарників. Проект спрямований на фейсбук-аудиторію, що трохи обмежує його ефективність, але, тим не менш, на цьому сервісі можна вибрати депутата, що попався на корупції або займався шкідливою законодавчою діяльністю (подавав законопроект, що узаконював корупційне майно, брав на поруки корупціонерів, не голосував за позбавлення імунітету фігурантів розслідувань НАБУ і т.д. і пожертвувати кошти на таргетовану фейсбук-рекламу (на округ, з якого пройшов мажоритарник). Таким чином за 1300 гривень інформацію про переступи депутата дізнаються 20 000 його потенційного електорату. Одіозні депутати своїми нечистими справами провокують краудфандінґ на власну антирекламу (без чорного піару, просто потенційний електорат отримає інформацію про дії свого політика, які можуть пройти повз їхню увагу). Якщо врахувати, що на мажоритарних округах перемагають політики з різницею у кілька тисяч голосів, це може суттєво, тобто серпом, вдарити, по тому самому. Сервіс стартував цього року, але уже реалізовано близько сорока фейсбучних таргетованих привітів, кожен з яких побачило від 9 до 66 тис. потенційного мажоритарного електорату депутатів. 

Якщо перейти з мікрорівня персоналій політиків та їхніх партій на ширший контекст економічних, соціокультурних та гуманітарних процесів, то тут щепленням від популізму може стати якісна аналітика. Після Революції Гідності у нас з’явилося кілька таких проектів.

Незалежна аналітична платформа Vox Ukraine публікує економічний онлайн-журнал, а також працює в освітньому напрямку. Серед ключових проектів команди Vox: індекс iMoRe – єдиний економічний індикатор темпу економічних реформ; рейтинг ефективності міністерств; DataVox вивчає діяльність Верховної Ради і депутатів за допомогою математичних методів і біґ-дата. Команда також розвиває фактчекінговий проект VoxCheck, який викриває брехню та маніпуляції в заявах політиків.

На VoxCheck можна знайти аналіз політичної риторики ключових гравців українського політикуму. Наприклад, простежити у цифрах, скільки їхніх тверджень правдивих, неправдивих, перебільшених і маніпулятивних. Раніше протягом певного часу політик міг кардинально змінити риторику і пріоритети, а електорат, що часто має пам’ять золотої рибки, цього не помічав. Проекти на кшталт VoxCheck фіксують подібні піруети.  

«Детектор медіа» проводить близько десяти різних моніторингів у мас-медіа. Команда фіксує порушення стандартів, приховану рекламу та пропаганду. Таким чином зацікавлений виборець може поглянути, як політики ведуть свої комунікативні стратегії.  

Усі перераховані сервіси – це зручно відфільтрована інформація з відкритих джерел. Можна за дуже короткий час прочитати про політика усе найважливіше, проглянути його політичні зв’язки, історію перебіжок, оцінити його чесніть та послідовність. Добра пам’ять, а найкраща вона у хмарі з гарною та зручною базою даних, дозволяє за кілометр побачити популізм, який у наших широтах буває сіамським близнюком корупції, непотизму та маніпуляторства.   

Ті, хто обіцяють знизити курс гречки до восьми гривень за кубометр вже сьогодні, як правило, не новачки у політиці. Дехто навіть неодноразово мав можливість проявитися. Висіти між словом і ділом, як ван Дамм між вантажівками, у нас вміють на ура, але сьогодні виборець, сидячи вдома зі своїм ґаджетом, має зручні інформаційні серпи різного калібру. Треба тільки не лінуватися їх застосовувати.

Журналіст

Залиште коментар